Людина, чиї заяви свого часу запускали найгучніші антикорупційні справи країни, сама пішла під варту без права застави за статтею про злочини проти основ національної безпеки, пише Олег Чеславський.

Йдеться про ухвалу Вінницького міського суду від 14 серпня 2026 року у справі № 127/28586/26. У тексті підозрюваний обезличений до сухого "ОСОБА_4", але суд лишив достатньо прикмет, щоб упізнати його без підказок: уродженець міста Оренбург Оренбурзької області Російської Федерації, громадянин України, обвинувачений у двох провадженнях за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу. Одне з них наведено під датою 6 жовтня 2021 року. Ухвала Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2026 року стосується того самого провадження № 12021111230001203 від 06.10.2021 і того самого обвинувачення у шахрайстві, тільки там прізвище не приховане: Гончар Олексій Вікторович.

Той самий Гончар, він же Тороп, він же Шевченко, він же Карпенко. Заявник у справі проти голови Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова. Заявник у справі проти ексзаступника керівника Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова, яку ВАКС у лютому 2026 року завершив виправдувальним вироком, встановивши, що до розмови про неправомірну вигоду спонукав саме заявник. Учасник історії зі спробами вийти на голову Верховного Суду Всеволода Князєва. Професійний викривач, який тепер сам має статус підозрюваного.

Сорок дев'ять фіктивних працівників ТОВ "СТЕТМАН"

Кримінальне провадження № 22025020000000162 внесене до ЄРДР 12 вересня 2025 року, розслідує його слідчий відділ УСБУ у Вінницькій області. Клопотання про тримання під вартою подав старший слідчий в особливо важливих справах, підполковник юстиції, погодивши документ із прокурором. Кваліфікація: частина друга статті 28 і частина перша статті 114-1 Кримінального кодексу, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За версією слідства, Гончар мав налагоджені "за невідомих слідству обставин" зв'язки і вплив на невстановлену особу, причетну до діяльності ТОВ "СТЕТМАН" (код ЄДРПОУ 45408101). Знаючи, що ця особа фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, оформлює військовозобов'язаних у штат товариства, він вступив із нею у злочинну змову. Його роль була роллю передавача: забезпечувати доставку персональних даних і документів військовозобов'язаних, отриманих від іншого фігуранта, тому, хто ці документи перетворював на кадровий наказ. А наказ перетворювався на підставу для бронювання від призову під час мобілізації. За грошову винагороду, зрозуміло.

Мотив слідство описує без евфемізмів: значний попит на незаконне бронювання дозволяє отримувати за це гроші. Попит, пропозиція, ціна. Усе за підручником, тільки товаром тут виступає обороноздатність держави.

Результат рахують поштучно. Внаслідок послідовних дій щонайменше п'ятьох знеособлених фігурантів і однієї невстановленої особи, кожен з яких діяв у межах відведеної йому ролі, 49 військовозобов'язаних у період з 13 січня 2025 року по 16 квітня 2026 року були фіктивно працевлаштовані до ТОВ "СТЕТМАН". Відомості про них внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Тобто держава власною рукою записала до власного реєстру 49 людей, яких із мобілізаційного ресурсу фактично вилучили. Півтора року безперебійної роботи. Одному з учасників схеми підозру оголосили ще 23 квітня 2026 року, а строки досудового розслідування ухвалою від 24 квітня продовжили до чотирьох місяців, до 23 серпня 2026-го.

Самого Гончара затримали 12 серпня 2026 року в порядку статті 615 КПК, за особливим режимом досудового розслідування в умовах воєнного стану, і того ж дня повідомили про підозру. Обґрунтованість підозри слідство підперло протоколом огляду, що тривав з 8 червня по 17 липня 2026 року, протоколом затримання та відомостями Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області. Остання деталь промовиста: фіктивне працевлаштування найкраще видно саме з пенсійної звітності, бо папір про прийняття на роботу мусить лишати слід.

Чотири ризики і жодної застави

Слідчий суддя нарахував чотири ризики зі статті 177 КПК: переховування від слідства й суду, незаконний вплив на свідків, перешкоджання провадженню іншим чином і продовження злочинної діяльності. Ризик переховування суд вивів із тяжкості можливого покарання, а це від п'яти до восьми років позбавлення волі, пославшись на рішення ЄСПЛ у справах "Ілійков проти Болгарії" та "Летельє проти Франції". Ризик впливу на свідків обґрунтований тим, що анкетні дані та адреси свідків є в матеріалах справи, а показання суд отримує усно й безпосередньо.

Найцікавіше формулювання стосується ризику продовження злочину. Суд зазначає, що підозрюваний діяв за відпрацьованою схемою і з використанням налагоджених контактів, а його діяльність припинилася не сама собою, а лише внаслідок викриття правоохоронцями. Відпрацьована схема і налагоджені контакти. Людині, яка роками професійно виступала заявником у чужих справах, суд ставить у провину саме вміння налагоджувати контакти.

Окремо слідство нагадало, що Гончар нині є обвинуваченим у двох провадженнях за тяжкі корисливі злочини: у справі від 6 квітня 2021 року за частиною четвертою статті 190 та частиною другою статті 15 з частиною четвертою статті 190, тобто за шахрайство і замах на шахрайство, і у справі від 6 жовтня 2021 року за частиною четвертою статті 190. Це, за формулюванням клопотання, характеризує його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Заставу суд не визначив узагалі. Частина шоста статті 176 КПК під час воєнного стану приписує застосовувати саме тримання під вартою до підозрюваних за статтями 109-114-2 за наявності ризиків, а стаття 183 дає слідчому судді право не визначати розмір застави у таких провадженнях. Суддя цим правом скористався, зазначивши, що застава будь-якого розміру не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Учасник бойових дій проти мобілізації

У судовому засіданні підозрюваний заперечив проти клопотання. Пояснив, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, має захворювання і поранення, отримані внаслідок захисту Батьківщини. Захисник наполягав, що підозра не містить деталізації участі його клієнта у злочині, і просив домашній арешт у певний період доби або хоча б мінімальну заставу.

Складіть це докупи. Військовослужбовець ЗСУ, учасник бойових дій, поранений на війні, підозрюється в тому, що торгував можливістю на цю війну не потрапити. Сорок дев'ять разів. Суд ці обставини врахував: у мотивувальній частині перелічено, що підозрюваний є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, розлучений, утримує чотирьох неповнолітніх дітей і раніше не судимий.

Раніше не судимий. Формально бездоганно, бо українська судимість справді відсутня. Про шість років позбавлення волі за шахрайство в Росії у 2002-2006 роках, про розшук за частиною четвертою статті 159 КК РФ з 2012 року, про три зміни прізвища між Карпенком, Гончаром і Шевченком та про зміни імені з Олексія на Михайла й назад українська довідка про несудимість не знає нічого. І ніколи не знала. Саме з нею людина роками ходила до антикорупційних органів як зразковий заявник.

Привід за адресою, де його вже немає

12 серпня 2026 року, того самого дня, коли СБУ затримувала Гончара у справі про бронювання, Обухівський районний суд Київської області розглядав інший сюжет. Обвинувачений Гончар Олексій Вікторович повторно не з'явився в судове засідання у справі № 372/1191/23 за обвинуваченням у шахрайстві за частиною четвертою статті 190. Прокурор заявив клопотання про привід, потерпілі не заперечили, суддя ухвалила застосувати примусовий привід: доставити обвинуваченого в засідання 25 серпня 2026 року о 12 годині, виконання доручити Обухівському районному управлінню поліції. В ухвалі старанно виписані обидві адреси, зареєстрована в Черкасах на вулиці Чигиринській і фактична в котеджному містечку "Золоті ворота" в селі Підгірці на Обухівщині. Оскарженню ця ухвала не підлягає.

Строк тримання під вартою за вінницькою ухвалою діє одинадцять днів з моменту затримання, до 9 години 5 хвилин 23 серпня 2026 року, і його майже напевно продовжать. Привід призначено на 25 серпня. Тобто обухівські поліцейські поїдуть по обвинуваченого у котеджне містечко під Києвом, а він у цей час перебуватиме у Вінницькому СІЗО. Дві гілки однієї правоохоронної системи полюють на одну людину, не знаючи одна про одну.

Вінницьку ухвалу можна оскаржити протягом п'яти днів, подача апеляції зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє виконання. Тож найближчі слідчі дії з людиною, чиї заяви колись відчиняли двері у справи проти суддів і чиновників, відбуватимуться там, куди тепер треба їхати за новою заявою про викриття. Інститут викривачів створювали як запобіжник від корупції. У виконанні Гончара він перетворився на бізнес-модель із двома контурами: спочатку заявами розчищати простір, потім на цьому просторі торгувати правом не воювати.

І питання, яке лишається після цієї ухвали, адресоване не слідчому судді. Скільки заяв, підписаних цією рукою, досі лежать у матеріалах чинних справ?